Ксенофобія

У сучасному глобалізованому світі ксенофобія та расизм - є соціальною і політичною проблемою. На Всесвітній конференції з боротьби проти расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов’язаної з ними нетерпимості (The World Conference against racism, racial discrimination, xenophobia and related intolerance) (2009), у доповіді Комісії ООН з прав людини констатувалося, що у світі в цілому за останні роки спостерігається швидке зростання випадків проявів нетерпимості, дискримінації, расизму і ксенофобії у формі відкритого насильства, які, зокрема, направлені на мігрантів, практично в кожному регіоні світу. Міграційні процеси змінюють етнічний склад більшості сучасних країн, що досить часто призводить до міжетнічного напруження, конфліктів з мігрантами, відродження расизму та важко прогнозованих та контрольованих вибухів ксенофобії.

Основними проблемами, з якими стикається сучасне суспільство  в сфері протидії ксенофобії, расизму є зростання злочинів на ґрунті ненависті та інші прояви нетерпимості в формі насильства, негативні етностереотипи, які можуть бути підставою для злочинів .

Глобальною проблемою сучасності є расизм. Ірландському драматургу і публіцисту Бернарду Шоу  належать слова:  «Здорова нація так само не помічає своєї національності, як здорова людина – хребта» .

Немає сенсу нагадувати відому притчу про Вавилонську вежу - всі її знають. Можна лише уявити, що того трагічного дня люди, розходячись, несли в розумі не тільки свою мову, а й зародок ненависті до "не своїх" у серці. Ксенофобія від грецьких слівксенос, що означає "чужинець", "незнайомець" та фобос, що означає "страх", - це хворобливий стан, що виявляється у нав'язливому страху перед стосовно чужинців чи просто чогось незнайомого, чужоземного. Тобто це один із розладів людської психіки. Але нас більше цікавить друге значення цього слова - страх перед чужоземцями та ненависть до них.

 Ксенофобія має багато облич, багато проявів - расизм, антисемітизм та упереджене ставлення до інших національностей, ісламофобія та інша релігійна нетолерантність, дискримінація біженців, мігрантів і т.п.

Расизм - це дискримінація особистостей, суспільних груп або частини населення, або ж груп людей, політика переслідувань, принижень, завдання ганьби, насильства, нагнітання ворожнечі та неприязні, поширення відомостей, що паплюжать людину або частину людей; завдання шкоди за ознакою кольору шкіри, етнічною, релігійною або національною приналежністю. Це віра в те, що існують групи людей з особливими (звичайно фізичними) характерними рисами, які роблять їх вищими або неповноцінними по відношенню до інших, наслідком якої є елементарна зневага або ігнорування тих, кого вважають іншою чи нижчою істотою.

Україна є поліетнічною державою, хоча переважну більшість тут і становлять Українці. На даний час в нашій державі сформована нормативно-правова база, механізми застосування якої відкривають широкі можливості для запобігання будь-яким проявам расизму, расовій дискримінації, ксенофобії та нетерпимості або упереджено ставлення до осіб з огляду на їх етнічну приналежність.

В Україні багато робиться для гармонійного, мирного співіснування багатьох етнічних спільнот на одній території, недопущення загострення расової , етнічної та релігійної нетерпимості .

 Захист прав національних меншин в Україні забезпечується Конституцією України (ст. 11, 24, 26, 35, 37) та іншим національним законодавством. Наприклад, подібні положення містяться в Законах „Про національні меншини в Україні” (ст. 18) та „Про місцеве самоврядування в Україні” (стаття 3), „Про правовий статус іноземців”( ст. 2, 17).

Україна взяла на себе міжнародні правові зобов’язання, зокрема, є учасницею декількох договорів з прав людини, які мають безпосереднє відношення до протидії расовій дискримінації. Зокрема, міжнародний пакт про громадянські та політичні права (МПГПП), Європейська конвенція по захисту прав людини та основних свобод (ЄКПЛ), Міжнародний пакт про економічні, культурні та соціальні права (МПЕКСП), Конвенція ООН проти катувань та інших жорстоких, негуманних або таких, що порушують права людини видів поводження та покарання („Конвенція проти катувань”), а також Конвенція по ліквідації усіх форм дискримінації проти жінок.  Україна також є державою-учасницею договору ООН, спрямованого на викорінення та заборону дискримінації, Міжнародної конвенції по ліквідації всіх форм расової дискримінації (Конвенція по расовій дискримінації).

Як член Ради Європи та ОБСЄ Україна ратифікувала значну частину міжнародних документів, прийнятих європейською спільнотою з метою захисту уразливих категорій населення (мігранти, етнічні меншини) від проявів расизму та ксенофобії. Серед них: Декларація ЮНЕСКО про раси та расові забобони (1978 р.), Декларація ЮНЕСКО принципів терпимості (1995 р.), Європейська соціальна хартія (1996 р.), ратифікована Україною у 2006 році.

Причина расизму, ксенофобії, національної нетерпимості  - не колір шкіри, а людське мислення. Тому і зцілення від расових забобонів варто шукати насамперед у рятуванні від неправильних уявлень, що протягом багатьох століть були джерелом невірних концепцій про переваги чи навпаки, більш низькому положенні різних груп серед людства.

Українці – толерантна нація, а Україна є Батьківщиною для всіх народностей, що її населяють.